Украинское слово в имении Паниной

Вейделевка (в Воронежской губернии). В нашем селе часто проходят спектакли и чтения, но преимущественно на русском языке. Только в имении Паниной не перестает звучать украинское слово. В начале этого года в имении была поставлена “Суета” Карпенко-Карого в пользу валуйских погорельцев. Людей на спектакле было очень много, даже билетов не хватило. 27 февраля поставили в имении рабочие-украинцы пьесу Карпенко-Карого “Чумаки”. За вход на спектакль платы совсем не брали. Людей понаехало со всей округи за 15-20 верст. Рабочие целый месяц грезили, что 26 февраля поставят спектакль, посвященный памяти Шевченко, а прибыль отправят на установку памятника Шевченко в Киеве, но здесь им не повезло. Валуйский исправник не дал разрешения на этот спектакль и не подписал афишу. Тогда украинцы обратились к местному приставу с просьбой дать разрешение собирать пожертвования на памятник поэту на спектакле 27 февраля. Пристав сказал: “Добудьте право на сбор пожертвований, тогда позволю”. Один из рабочих немедленно обратился к Полтавской губернской земской управе, и оттуда прислали ему право собирать пожертвования. Показали его приставу, но он все-таки не дал разрешения собирать пожертвования на памятник Шевченко.

Вейделевка (на Вороніжчині). В нашому селі часто відбуваються вистави та читання, але переважно російською мовою. Тілько у маєткові Паніної не перестає лунати українське слово. На початку цього року в маєткові було виставлено “Суєту” Карпенка Карого на користь валуйських погорільців. Людей було на спектаклі дуже багато, навіть білетів не хватило. 27 февраля виставляли в маєткові робітники українці п‘есу Карп. Карого “Чумаки”. За вхід на виставу плати зовсім не брали. Людей наїхало з усієї округи за 15—20 верст. Робітники цілий місяць марили, що 26 февраля поставлять спектакль, присвячений пам‘яти Шевченка, а прибуток повернуть на збудування пам’ятника Шевченкові у Київі, але тут їм не пощастило. Валуйський справник не дав дозволу на цю виставу і не підписав афиші. Тоді українці вдалися до місцевого пристава з проханням дати дозвіл збірати жертви на пам‘ят. поетові на виставі 27 февраля. Пристав сказав: “Добудьте право на збірання жертв, тоді дозволю”. Один із робітників негайно вдався до полт. губ. земськ. управи і звідтіль прислали йому право збірати жертви. Показали його приставові, але він все-таки не дав дозволу збірати жертви на пам’ятник Шевченкові.